А втім, перетерплю, перетерплю...
З ударом кожним в грудях менше серця.
Шле осінь шлях у вирій журавлю.
Льодинкою самотності завмерти.
Перетерплю...
Свинцевою припухлістю безсонь
Під зловорожими ночей очима,
Утупившись в байдужий блиск зірок,
Сирітськими сльозами нічиїми
Перетерплю...
У жорнах вітряків облудних днів
Кісток Кіхота сміхотворним хрустом
Життя ці декілька десятиліть,
Ізгой позакнижковий, віршик усний,
Перетерплю...
Розрядом болю збитий електрон
(я народився — "плюс", умру я — "мінус")
Гальванізую сон між словом і пером
І ляжу в землю сонцю на орбіту.
Перетерплю, а втім...
А втім, перетерплю...
|
