Бувало ранки, як шампанські корки З бродіння захмілілого ночей, На честь нестримного у серці шторму Салютами стрічали сонця день.
Бувало... Хто тепер у те повірить, Що ніч — не лише затишок осмут, Тримають що в утрат болючім вирі Пусту даремність намагань заснуть.
Заснути — ця химерна звичка плоті Пірнати час від часу в небуття: Назвать як жах пірнути незворотньо — (Пірнеш бо врешті!) смертю чи життям.
Заснуть — душі химерна забаганка Покинуть часом плоті небуття Заради тимчасового світанку Наближення до вічного життя.
Пірнай-зринай, амфібіє-людино, Примарний вічний мешканцю світів Усіх можливих (часом — неможливих) — Живеш лиш там, де б жити не хотів.
|