Пухлина всесвіту набрякла Смертельної образи сном. У савані густої мряки Жалобний трауру огром.
Кругом ні просвіту, ні згуку. Над ладом лагідних угідь Навис зловмисним помсти круком Небесний розкрил потойбіч.
Неначе вщухло — і не чутно В глибинах омертвілих злив Погроз — ні краплі, та підступно Завмер у штилі зливи млин:
Із затишку ти тільки спробуй, Хоч носа висунь ти надвір — І небо вмить скляне проломить Свинцевим кулаком тьми вир.
Ти лиш з порога до порога — Тут засідка ворожа — гульк! — Як з кулемета із-за рогу Прозора черга мокрих куль!
І розверзаються утроби Небесних щедрих водних жнив — Комори урожай наповнить Зі срібного зерна краплин.
|