Мамо, ще вчора буяла весна

Мамо, ще вчора буяла весна

Мамо, ще вчора буяла весна,
Дні усміхались і вабили ночі,
А вже тепер ненависна війна
Буками, градами в небі гуркоче.

Сипле і сипле пекельним вогнем,
Рваним металом впивається в груди,
День то чи ніч у диму не збагнем,
Ранок прийде, чи його вже не буде.

Мамо, та я ще ж такий молодий,
Вдома чекає незаймана мила...,
Як мені хочеться пити,... води...,
З кров"ю спливають підстріляні сили.

Мамо, а в нашій криниці вода:
Чиста, смачна і така прохолодна,
Чи ж то чекали, що прийде біда:
чорна, кривава і вічно голодна.

Мамо, та я ще ж нічого не встиг,
Лан не зорав, не поставив будинок,
Та не ступив на свій власний поріг,
Не посадив у садочку барвінок,
І не надихався смутком полів,
Не надивився коханій у очка,
Ніжних її не наслухався слів,
Не народив ні доньки, ні синочка.

Все перекреслила клята війна,
Що так бездумно розбурхали люди,
Та що постала немовби стіна
Між, що було і чого вже не буде.

Всім, для кого ця убивча війна
Є і дитина і рідная мати,
Зичу упитися нею сповна,
Аж-но по вінця, аж до відплати,
Аж до останнього клекоту в горлі,
Аж до смертельної туги в очах,
Щоб опинитись під стрілами долі
Із тягарем каяття на плечах,
Що до нестерпного жаху злякає
В час, як полуда з очей упаде...

Але вогонь все ніяк не вщухає
І допомога усе не іде...

Мамо, я знаю, що ти на колінах
Молиш життя і здоров"я для сина,
Розуму людям у Бога проси,
Мамо, матусю, рідненька, спаси...