ВЕСЕННИЙ ЛИВЕНЬ И ВЛЮБЛЁННЫЕ
Цветущий май.
Внезапно - ливень!
Вмиг – в реки –
Выросли ручьи!
А двое, под зонтом укрывшись,
Пустынной улицей брели.
Весь небосвод
Укрыли тучи,
Деревья зашумели вдруг…
А тем, под зонтиком, уютно
Им – дела нет,
Что там вокруг.
В сияньи чувств,
Сплетя ладони
Под хрупкой крышей их – зонтом,
Интуитивно, они знали:
Огонь священный укрывает
Всех любящих, Своим Щитом!
Брели по городу неспешно,
Друг друга чувствуя плечом…
И кто-то крикнул им
С «высотки»:
«Влюблённым ливень –
Нипочём!!!»
***
ВЕСНЯНА ЗЛИВА Й ЗАКОХАНІ
Квітучий травень.
Раптом – злива!
Потоками – із гір – струмки!
А двоє, під зонтом єдиним,
Рука в руці, кудись брели.
Суцільні хмари
Вкрили небо.
І зашуміли явори.
А двом – було затишно й любо,
Байдуже, що неслось згори.
Озорені своїм коханням,
У сяйві вищих почуттів,
Ті двоє – променіли щастям!
І промені - несли
Усім!
Ішли вони поволі містом
Мовби - під дахом
Під зонтом…
Й, услід їм, весело хтось крикнув:
«Коханню злива ця – ніщо!!!»
***
|
