ТАКСИСТ
я долго думал, и думаю, что до сих пор думаю, и решил, выходя из себя в полночь, чтобы поймать такси домой, что не я владею информацией, а она – мною.
больше всего я боюсь думать про информацию, потому что её надо обдумывать всю сразу, с ней не поговоришь спокойно с глазу на глаз. поскольку информация и Бог неисчерпаемы, они – одно целое. «деньги – тоже неисчерпаемы», – прибавил таксист и спросил, куда ехать.
воздух наполнен крупинками теологической камасутры, пространство взрывается в неожиданных местах, как террорист-смертник, и время останавливается, ошарашенное, как человек на рельсах перед поездом, не зная, куда броситься – налево?! направо?!
так и сидел я на заднем сиденье, осознавая, насколько информация завладела мной и сзади и спереди, зажала мою голову, как возбуждённая женщина между ляжек, въелась в мою кровь, как наркотик, требуя ещё большей дозы.
информация в моей крови настолько, что я знаю все её составляющие – плазму, лейкоциты, тромбоциты и так далее. наша кровь перестаёт быть кровью – она распадается на части, так, будто вера в Бога становится, скажем, католицизмом или баптизмом, будто в человеке разъединяются детство и старость, будто мир – это всего лишь труп в лаборатории для студентов-медиков.
так и сидел я в одном авто с таксистом, не способный ни назвать свой адрес, ни выйти из автомобиля.
Перевод с украинского Станислава Бельского
оригинал:
ТАКСИСТ
я довго думав, і думаю, що досі думаю. і вирішив, виходячи з себе опівночі, щоб зловити таксі додому, що не я володію інформацією, а вона – мною.
я найбільше боюся думати про інформацію, бо її треба думати одразу всю, з нею спокійно не поговориш віч-на-віч. оскільки інформація і Бог невичерпні, то вони – одне ціле. “гроші – теж невичерпні”, – додав таксист і запитав, куди їхати.
повітря наповнене крупинками теологічної камасутри, простір вибухає в неочікуваних місцях, ніби терорист-смертник, і час зупиняється, ошелешений, як людина на рейках перед поїздом, не знаючи, куди кинутися – ліворуч?!, праворуч?!
отак і я сидів на задньому сидінні, усвідомивши, наскільки інформація заволоділа мною і ззаду, і спереду, затисла мою голову, як збуджена жінка між стегнами, в’їлася в мою кров, як наркотик, вимагаючи щобільшої дози.
інформація у моїй крові настільки, що я знаю усі її складники – плазма, лейкоцити, тромбоцити тощо. наша кров перестає бути кров’ю – вона подрібнюється на частини, так, ніби віра у Бога стає, скажімо, католицизмом чи баптизмом, ніби в людині роз’єднуються дитинство і старість, ніби світ – це тільки труп у лабораторії для студентів-медиків.
отак сидів я в одному авто з таксистом, неспроможний ні назвати своєї адреси, ні вийти з автомобіля.
|