Ми шукаємо щастя, потрапляем в пригоди,
Вiк людський миготить наче мить...
Покоління відходить, покоління приходить,
А Земля віковічно стоїть!
А Земля всiх, хто був на Землi, пам’ятає
I за кожним сумує здаля...
А коли врештi Бог нас на Землю вертає,
То сердечно радiє Земля.
Сподiваюсь i я повернутись додому,
На планету захоплених мрiй.
I менi несподiвано знову живому
Буде знову цiкаво на нiй.
Росянисто-бузковий зiгрiється досвiт,
Посмiхнеться дитя увiснi…
I минулих життiв неоцiнений досвiд
Подарує надiю менi….
|
