Кусаю губи я до крові, Дивлюсь як сиплеться пісок, Сльозинки котяться бід болю, Зроблю малий з склянки ковток. Лиха біда прийшла зненацька, Коли її ніхто не ждав, Заклякли очі від утоми, Навіщо ти мене пізнав? Я знала що ти ненадійний, Що довірять тобі не слід, Кохання вмить очі закрило, Об скали мій розбився пліт. Ти став рідніший за будь кого, Ти був ніжніший ніж бузок, Я витру з очей нові сльози, І знов зроблю малий ковток. Ти рятував мене від мене, Любові дам мені з повна, Та ти пішов з цієї сцени, Тебе нема й мене нема. Годинник цокає хвилину, Чекай на небі я прийду, Отруту я доп`ю зі склянки, Я скоро вже тебе знайду.
|