Служив козак Микола на заставі,
Козак Сірко там військом керував,
Кував іділію в тамтешній владі
Отой козацький та бійцівський сплав!
Якось…
Стоїть Микола на посту у справі,
УХ! – стереже кордони усіх прав,
Тремтить гвинтівка змішаної граві…,
За пазухою в нього кілька страв…
Ось, тихесенько, ледве, непомітно
Дістав з кишені вороний стакан,
Налляв, запив, ой добре, смачно, гірко,
…і можна танцювати вже й канкан…
…не буде діла – на бойовому стані
Він командир, малий військовий цар,
Його мундир (висить у сільській хаті)
Не дозволяє ж випускати пар!
Зранку (до зорі) – по версті натхненно,
Хтось заблукав так хитко – в темноті,
Що наш Микола гаркнув, вельми, гнєвно:
Стій! Пароль! Хто такий – на самоті?!
Пішов ти на фіг!!! – пролунало стрімко
(Сірко з мандрівки щойно пішкував),
Ти що – салага, правиш тілом дзвінко,
Бешкетуєш й кидаєшся стрімглав?!
Та й шов собі тихенько в усипальню,
Козацьку доблесть він не замахав,
Там шаблю, збрую кинув на ковальню,
Й захропів – насолоду відчував…
Микола п’ятий рік стоїть в дозорі…,
Не змінює дохідливий пароль –
Васал Сірко (як ситий звір на волі
Мне цибулю та тикає у сіль)…
06.07.09
|
