Водолій

Добродушний, енергійний –
день – мій приятель надійний.
В нього – жвавий пружний крок,
грошей – нуль, ідей – мішок.
Дошка вправного шахіста,
уніформа футболіста,
мандрівця важкий рюкзак,
столяра пахкий верстак,
шансоньє дзвінка гітара
і макітра куховара –
дню моєму до лиця.
Ліпш не знайдеш молодця.

Місто темрява вкриває –
ніч Горгона прилітає.
Розум мутить, кров жене,
наче ляльку, дме мене.
Підморгне – я бешкетую,
ego капосне тамую.
На торгах любов свою
за копійку віддаю.
Лихоманкою зайнята
шáбаш править відьма клята,
і гримливий мій кураж
до рання триває аж.

Якось сон наснивсь: до хати
входить бабця чуднувата.
Може, біженка вона,
що набідкалась сповна.
Чи монахиня... А може,
і каліка перехожа.
У пітьмі її очей –
днів недогарки й ночей.
Хрестик шийний витягає
і на мене надіває.
– Хто ти?.. – в жаху мовлю я...
– Совість, парубче, твоя…

1981