Гiлки повитi сяйвом снiжним,
Застиглим диханням туману.
Ти був таким до мене нiжним
I ввiв в оману, ввiв в оману.

Я пташкою до тебе лину,
Веселий спiв – лише для тебе,
А ти…А ти – хiба ж ти винен,
Що ти для пташки – синε небо.

Лише за звичкою цiлуεш
При зустрiчi мої долонi…
Але нiколи не почуεш,
Що я в полонi, ще в полонi…