(У слові "дівчина" наголос на другому складі)
Лісом летіла дівчина-Весна, Комусь дивовижний дарунок несла - В руці так яскраво і лагідно-чисто Блищало казкове коштовне намисто, Блищало воно неземною красою, Та тільки дівчина зустрілась з Зимою, І луснув від холоду той подарунок, І ліг на сніги чарівний візерунок - Тепер на маленьких безлистих стеблинах Гойдаються тихо блакитні перлини. Вони - українських небес дзеркала, А що там, здавалося б - квітка мала... Та в квітці цій дужа прихована сила, Її ж бо проміння весняне зростило. Турботливим березнем довго плекана, Вона, наче муза, проста й бездоганна!
|