Стоїть розвалина у полі,
а може то якийсь сарай?
а може просто дошки кволі,
стоять і дивляться у рай.

В тому будинку з кволих дощок,
живе не зрілий, ні старий,
ні баба стара як той горщик,
ні хлопець бравий, молодий.

Живе дитя там, сам саменький,
сидить і дивиться в вікно
і виглядає там маленький,
де мамо рідна, та його.

Багато днів він виглядає,
ночей не спить і хліб не їсть
і сонце з ранку не зустрічає,
а тільки зіроньки одні.

Але він іноді встаючи,
навколішки серед руїн,
він молить Бога про спасіння,
спасіння душ у матерій.